Виборча реформа. Рівні правила гри

Основна проблема виборів в Україні - вартість перемоги на них. На виборчі кампанії іноді витрачаються десятки й сотні мільйонів доларів. Через це в українську політику, як правило, потрапляють тільки дуже багаті люди. А конкуренція відбувається в розрізі “хто більше витратив грошей на виборчу кампанію”, а не “яка ідея і політична програма краща”.


Наразі в Україні функціонує змішана виборча система. Половину депутатів обирають в мажоритарних округах, а другу половину - за “закритими” партійними списками.


Вибори депутатів на мажоритарних округах є корумпованими; часто там перемагають кандидати, які витратили на свою політичну рекламу та “засівання” округу подарунками найбільше коштів.


“Закриті” партійні списки дають можливість голосувати за партію, але виборці не можуть впливати на склад самого списку. Місця в цих списках можна купити, через що у Раду потрапляють люди, про яких виборці абсолютно нічого не знають. А, враховуючи що в Україні не існує процедури відкликання народного депутата за народною ініціативою, у громадян відсутні будь-які інструменти контролю над ними.


Наразі виборча реформа знаходиться в підвішеному стані. Її обговорюють вже декілька років, однак Закон, за яким вона має працювати, ще не прийнятий. Проект Виборчого кодексу був підтриманий більшістю народних депутатів у першому читанні 7 листопада 2017 року. Однак після цього голосування в законопроект внесли більш, ніж 4 тисячі поправок, й півтора року справа до голосування за нього у другому читанні не доходила. Лише 29 травня 2019 року профільний комітет закінчив працювати над поправками й рекомендував парламенту розглянути Виборчий кодекс у другому читанні, а сьогодні, 6 червня, його винесли на обговорення у сесійну залу. Цей процес може затягнутися до декількох тижнів. Та й чи вистачить голосів, щоб його все-таки прийняли?


Отже, які ключові зміни пропонує виборча реформа?


1. Повна ліквідація мажоритарної системи виборів. Мета - зменшити кількість і масштаби підкупів та рівень політичної корупції перед виборами.


2. Запровадження “відкритих” регіональних списків. Під час голосування у виборчому бюлетені потрібно буде обрати не тільки партію, але й конкретного кандидата від цієї партії з регіонального списку. Чим більше голосів отримує кандидат, тим вище він піднімається у списку партії, що збільшує його шанси бути обраним до Верховної Ради. У Харківській області партії зможуть висунути близько 30 кандидатів - пропорційно населенню області. Завдяки тому, що виборчі регіони будуть досить великими, проходження до Верховної Ради для конкретного кандидата перестане залежати виключно від грошей.


3. Обмеження політичної реклами. Найбільш ефективний спосіб агітації в Україні - реклама по телебаченню. Вона може коштувати до 10 тисяч доларів за хвилину ефірного часу. Це величезні бюджети. Та й навіть якщо партія готова заплатити за рекламу, їй можуть відмовити в ефірі. При законодавчому обмеженні політичної реклами політичні партії вимушені будуть боротися за голоси конкретними діями, якісними програмами та виступами на дебатах, а не кількістю мільйонів, витрачених на рекламу.


4. Зменшення прохідного бар'єру для партій з 5% до 3-4%. Це збільшить партійне різноманіття у парламенті й дасть молодим політичним силам шанс бути представленими у ньому.


Наразі можна стверджувати, що найближчі вибори до Верховної Ради відбудуться, найвірогідніше, за старою змішаною виборчою системою з мажоритаркою та “закритими” виборчими списками. Однак ми сподіваємося, що виборча реформа буде прийнята якнайшвидше, й наступні вибори будуть проходити вже за новими правилами, оскільки Виборчий кодекс з “відкритими” регіональними списками підвищить якість політики, відповідальність народних депутатів та мінімізує вплив грошей на результати виборів.



Автори: Андрій Кисельов

Валерія Головачова

© 2019-2020 by Smart Media