Україну, і Харків зокрема, захлеснула третя хвиля паніки. Перша була при спалаху в Китаї - пам'ятайте жах від посилок з Алі, і молебні та шини в Нових Санжарах і Медоборах? Зараз навпаки, грець з ним з вірусом, аби Нову пошту не прикрили. Друга почалася, коли вірус прийшов до Європи і мідним тазом накрилися путівки на весняні канікули до Венеції і Флоренцію, а самі «прогресивні» почали скуповувати маски, туалетний папір і перевіряти лікарні на наявність тестів, яких і так зрозуміло, що немає. Про це йшлося публічно. Третя, значно більша, як і ведеться, коли чиновники України почали активні карантинні дії. Саме вони, а не поява коронавируса в Україні, стали причиною загального божевілля.
Моя двоюрідна сестра напередодні прилетіла з Дортмунда, де гостювала у молодшої дочки. Встигла, так би мовити, на останній рейс, хоча планувала їм повертатися ще місяць тому. На виході їй поміряли температуру, дані не уточнили, і з богом відпустили. Вона як свідома, максимально ні з ким не контактуючи, сама поїхала в далекий передмістя, де живе, покарантініть. Але по телефону розповіла, наскільки її вразило відмінність державних служб і самих людей Німеччини і України в підході до теми короновіруса.
Вона гостювала саме на тій землі, де зафіксовано максимальну кількість хворих. Ні обмежень на пересування громадського транспорту, ні спекуляцій в магазинах. Навпаки місцева молодь через соцмережі об'єднується в як би у нас сказали загони тимурівців, і ходять до всіх тих, хто в зоні ризику - людей похилого віку, хронічним хворим - за продуктами, в пральню і т.п. Замість платної доставки приносять все до дверей. Тим, хто опинився на карантині (якщо людина не хвора, а просто контактував, його не поміщається в лікарню, а просять перебувати в квартирі, і він там знаходиться, а не бігає в супермаркет за горілкою і закусити) так ось, тим, хто опинився на карантині, ті ж бригади добровільних помічників приносять продукти до балкону. І щоб мінімізувати контакт і потенційне поширення вірусу, піднімають їх за допомогою швабр або мотузки. На вулицях практично немає людей в масках, навіть в аеропорту, перше вона зустріла в українському літаку. Зате по місцевому телебаченню і соцмережах транслюються ні, не істеричні засідання і виступи політиків про те, що ми до всього готові, тільки аааааа, врятуйте-допоможіть! А інтерв'ю з тими, хто вже хворий на короновірус: вони розповідають про те, як відчули перші симптоми, як себе почувають, як проходить лікування і що це не смертельно.
Я не медик, міркувати про небезпеки нового вірусу не буду і не хочу, цього добра від розумних і шановних людей в інтернеті валом, тільки ось читають їх, а прислухаються до порад ще менше. Я більше про паніку і про паніку на верхах, і уроках, яким варто вчитися. Коронавірус простує по планеті третій місяць, преса третій місяць запитує, що у нас, лікарі попереджають, люди панікують, а у нас все робиться в останній момент за таємним алгоритму з кодовою назвою «стиць-пердиць». Все що робить влада з тижня в тиждень перевіряють один-два існуючих в кожному місті інфекційних, часто застарілих боксу і сподіваються, що нас пронесе. Чи не пронесло? Давайте терміново закриємо всі повідомлення, тому що за інформацією спецслужб, коранівірус вже купив квиток Гадяч-Харків і Е-тікет (його ж так давно рекламували), садки і школи, але залишимо там персонал, який буде викликати батьків для роздачі квитанцій, ну і закрити ринок Барабашова, і взагалі розсаду людей по вуликах, знаючи, що контролювати їх там не можемо.
Безумовно, карантинні заходи необхідні, але непогано б укупі з медичними. Щоб гроші на тести, апарати, переобладнання палат, засоби захисту медпрацівників, працівників транспорту та комунальних служб були виділені ну якщо не після нового року, коли докидали на зоопарк, а хоча б на початку березня. Демонстрація цих дій в медіа в рази знизила б паніку.
Так повідомлення закривати одномоментно, закупоривши всіх в Харкові-мільйоннику, теж дивно. У людей дачі взагалі-то, картоплю ж скоро садити! А машини, особливо у пенсіонерів, не у всіх. І життя на свіжому повітрі в маленькому селищі, куди менш ризикована, ніж штовханина в супермаркеті. Адже можна було місяцем раніше обійти соціальним працівникам та волонтерами старих, групи ризику, дізнатися, хто збирається / кому є куди виїхати і допомогу з цим? У тому числі із закупівлею продуктів і закріпленням за дачними селищами медиків? Роздати путівки, врешті-решт, в приміські санаторії. Безумовно, при цьому істерії у нас люди подумають, що їх везуть в газові камери. Але знову ж таки, є такий фактор як думати на випередження.
Зараз же ми отримуємо мільйонник, який через загальну істерію точно не буде сидіти по домівках: люди будуть "пхати" в наземний транспорт, щоб повирішувати останні справи і заробити хоч якусь копійку: хто його знає, що завтра керівництво країни і міста заборонить ще. Те, що карантин не продовжать, вірять одиниці. У те, що комусь якось компенсують фінансові збитки і будуть приносити продукти до дверей, не вірить ніхто. Принесуть хіба що платіжки за комуналку, хоча могли б і на це поки накласти мораторій.
Єдине, що можна зробити в цій ситуації - перехворіти. Як в переносному сенсі, в безвідповідальному виборі влади, так і в прямому - коронавірусів. Зрозуміти, що це чергова різновид ГРВІ, так, нова і погано вивчена, але не смертельна для більшості. Навчитися слухати медиків, не займатися самолікуванням, а дзвонити при високій температурі і кашлі лікаря, пам'ятати про гігієну, про те, що коронавірус, як і багато потрапляє на руки, а потім через дотики до обличчя в організм, і мити руки. Тому що у нас в країні мало хто миє руки, максимум, виходячи з туалету, і то не всі, якщо пішов до вітру. Навіть приходячи додому або в гості і не йдемо в ванну - виняток, і то не завжди, ті, у кого маленькі діти. Заходячи в офіс або кафе, фаст-фуд майже ніколи. А руки треба мити, не дарма ж цього вчать.
Чорна чума в 14 столітті, коли померла чверть Європи, навчила не виливати бруд на вулиці, а повернутися до будівництва каналізацій. Воно, звичайно, не відразу прийшло, як і звичка до особистої гігієни. Але є шанс, що коронавірус навчить мити руки і сякатися в одноразові хусточки, або хоча б в лікоть, а не в руку, яку можна обтерти об штани і бігти вітатися. Інакше ми віруси ніякими масками не залякати, і навіть тим, що метро закопаємо назад.
Авторка: Марина Ніколаєва