Впродовж тридцяти років головна ціль відбудови Україна була в її перебудові – переході з радянсько-олігархічних рейок на демократичні. Відбувалось це не досить швидко та ефективно. Через корупцію, політичну безвідповідальність та велику кількість людей з ностальгією за СРСР, яка підживлювалася з кремля. Але зміна поколінь та запит на зміни все ж призвели до реформ.
Кроки до війни
Особливо активно процеси почали відбуватися після Революції Гідності, адже було ухвалено знакові закони, розпочалися антикорупційна та судова реформи, реформа медицини – те, без чого повна відбудова країни була б неможливою. Було прийнято Національну економічну стратегію розвитку України на період до 2030 року, що мала безліч складових. Якщо говорити за напрямами, то їх можна розподілити на зміни, які відповідали на питання, «Де та як брати гроші?», «Хто та як повинен їх витрачати та на що?». У першому випадку – це була спроба провести радикальну податкову реформу, митну, та інші регуляторні зміни. Процеси децентралізації, розбудови громад, земельна реформа та комунальна - все це було направлено на те, щоб розпорядниками коштів, як і замовниками змін та відповідальними за них, стали самі громадяни, їхні об’єднання, ОТГ та ОСББ. Щодо останнього, то потужна Президентська програма «Велике будівництво» пропонувала країні велике інфраструктурне оновлення спільним коштом: дороги, мости, школи, лікарні, спортивні комплекси. Всюди, від маленьких сіл до великих міст. За 2021 рік у межах програми вдалось побудувати або реконструювати понад 100 шкіл та садочків, майже 400 медзакладів різного рівня, понад 7000 кілометрів доріг місцевого та державного значення. На 2022 рік були ще більш масштабні плани, але війна їх зруйнувала.
Розмінування та безпека
Оговтавшись від перших днів війни, упевнившись в можливості зупинити московську навалу та, згодом перемогти, українці майже відразу заговорили про відбудову України. Адже агресія несла колосальні руйнування. Тож, про те, щоб після війни просто продовжити Стратегію розвитку України вже не йшлося, потрібно було б все відновлювати майже з нуля. Але першим питанням стало безпекове.
Наразі значні кошти, в першу чергу, власні – як державні, так й місцевих громад, бізнесу, країна витрачає на побудову наземних захисних смуг – від «їжаків» до складних фортифікаційних споруд. Адже виявилося, що кордон на початку повномасштабного вторгнення був фактично незахищений. Всередині країни блокпости згодом розберуть, цей процес розпочався. Але зміцнення кордонів – вже частина концепції відбудови України, як сильної безпечної держави. У цій концепції й захист неба, бо сусіда ми не змінимо. А сучасна система ППО потребує постійних фінансових вкладень. Політичні зусилля направлені, у першу чергу, на вступ до НАТО, що дасть безпекові гарантії, але відбудова України неможлива без розмінування території. Наразі за оцінками Офісу ООН з координації гуманітарних питань, в Україні заміновано близько 30-40% площ, що більше ніж в Сирії та Афганістані. Немає ще й точних цифр, скільки буде коштувати повне розмінування. За підрахунками МВС, йдеться про десятки мільярдів доларів. Це, навіть, за умови, що чимало країн надають допомогу у розмінуванні безкоштовно. А ще – розмінування триватиме щонайменше 5-10 років.
Відбудова інфраструктури та репарації
Сама ж відбудова буде потребувати колосальних коштів. Тому виникає питання, за чий рахунок відновлювати країну, та як саме спрямовувати ресурси. За 11 місяців повномасштабного вторгнення було зруйновано:
- 171 медзаклад, понад 1000 зазнали пошкоджень.
- 420 закладів освіти, понад 3000 пошкоджено
- близько 50% критичної енергоінфраструктури
- 25 тис. км доріг, із них 9 тис. км – дороги державного значення.
- без житла залишилось щонайменше 3,5 млн людей
Й руйнування тривають. На першій міжнародній конференції, присвяченій темі відбудови України, проведеній у липні у швейцарському Лугано, Київ озвучив потребу на рівні 750 мільярдів доларів. У вересні Світовий банк, Єврокомісія та Україна оцінили втрати від війни набагато нижче – близько 350 мільярдів. Але чим довше триває війна, тим більше перша сума стає реальною. Навіть вищою.
Наразі на рахунках України закумульовано близько 17 млрд гривень, тобто менше одного відсотка потрібної суми. Про це повідомив прем'єр-міністр Денис Шмигаль. Ці гроші підуть на найбільш важливі інфраструктурні об’єкти Дніпропетровської, Донецької, Луганської та Харківської областей вже зараз.
«Заплановано до кінця року надходження 35,5 мільярдів гривень від доходів НБУ й 1,5 мільярди доларів від США. Крім того, маємо політичну домовленість з Урсулою фон дер Ляєн про допомогу ЄС в розмірі одного мільярда євро», — сказав прем’єр-міністр.
Але при цьому західні партнери не дадуть всю необхідну суму на відновлення України, це потрібно розуміти, – говорять в Офісі Президента.
Про це розповів заступник глави ОП України Ростислав Шурма. За його словами, Захід не дасть прямої державної допомоги на 700 мільярдів доларів для повоєнного відновлення України.
У структурі зруйнованого майна 80% – приватні проєкти, вважають в Уряді.
«Бюджетний і концесійний капітал від наших партнерів матиме обмежений характер. Це будуть десятки мільярдів доларів, але точно не сотні», — зазначив заступник голови ОП.
Безумовно, можна розраховувати на репарації від рф. Наразі світом йде процес арешту активів російських компаній, близьких до кремля, та приватних рахунків, майна прихильників агресії та українських зрадників, зокрема, Януковича та його оточення. Сума вже наближається до половини від необхідного для відбудови України. Але коли саме прийдуть ці гроші – це навіть не питання закінчення війни, все може триватиме десятиліттями. А відбудовувати потрібно зараз.
Відбудова житла та громад
Якщо щодо відбудови електростанцій, лікарень, шкіл є надія на іноземну допомогу, то житло – найбільш болюче питання. Наприклад, у Харкові постраждало понад 5000 будинків, 500 потрібно зносити. Місто Ізюм у Харківській області знищено майже повністю, Херсон продовжують нищити, втрати Маріуполя та Донбасу в цілому, майже неможливо поки й підрахувати.
Мери всіх постраждалих міст зіткнулися із дилемою: у державному бюджеті грошей на відновлення немає, та скоріш за все не буде, але їх немає й в місцевих бюджетах. Тим більше, вони скоротилися через відтік бізнесу.
Так, Верховна Рада ухвалила закон №7198 «Про створення державного реєстру пошкодженого та зруйнованого війною майна, а також порядок отримання компенсації».
Основні його положення такі:
Компенсацію можна буде отримати за майно, пошкоджене або зруйноване після 24 лютого 2022 року.
Закон діятиме 3 роки з моменту скасування воєнного стану на території, де об'єкт розташований.
Отримати грошову компенсацію за пошкоджене майно буде неможливо. Будуть перераховуватись кошти для відновлення житла через будівельні роботи та/або надання будівельних матеріалів для них. Або власники знищених квартир зможуть отримати спеціальні сертифікати, яким держава гарантує фінансування придбання житла за визначену суму.
Джерела фінансування програми знову ж таки все, звідки можуть прийти гроші – міжнародна допомога, репарації, бюджети всіх рівнів. Але мери, які наразі зіткнулись з цією проблемою, розуміють, якщо не почати діяти вже зараз, то після війни можна залишитися сам на сам з тисячами людей з сертифікатами, яким неможливо побудувати житло.
Тому, наприклад, Харків пішов відразу кількома шляхами. Там де можна відновити та відремонтувати пошкоджені будинки, вони ремонтуються та відновлюються коштом місцевого бюджету в колаборації з бізнесом, зокрема, будівельним. Але крім цього місто використовує шанс перебудуватися більш глобально, й змінити зруйновані райони за рахунок інвесторів. Харковом зацікавився відомий британський архітектор Норман Фостер. Він безплатно погодився розробити новий Генплан для міста, сучасну концепцію, яка буде цікавою для інвесторів та бізнесу.
Сумчанин, мер Тростянця Юрій Бова також наполягає на тому, що місцеве самоврядування повинно самостійно вже зараз шукати інвестиції.
«У держави наразі дуже багато проблем, по-перше, безпека країни, витрати на це, не потрібно ще просити кошти на новий сміттєвоз, навпаки, потрібно допомагати. Тому ми самостійно звертаємось до іноземних партнерів та отримуємо допомогу, головне конкретизувати прохання, представити кошторис», – говорить Бова.
Саме завдяки такій діяльності, у Тростянці, де була майже повністю зруйнована інфраструктура, наразі відновлено майже всі адмінбудівлі. Працюють школа та лікарня, отримали допомогу власники приватного житла, у місто залучено понад 40 млн гривень.
При цьому, великою проблемою є повністю знищені села, окремий біль – Донбас. Як не жорстко звучить, говорить експерт, голова Правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко, тут потрібно досить розумно витрачати гроші на відновлення, та, можливо, не відбудовувати села, які й до війни були напівмертвими та не мали інфраструктури. А планувати розвиток територій на перспективу та переселяти людей до більш розвинутих населених пунктів. Але все це повинно проходити за згоди та під контролем громад, третього сектора.
Щодо Донбасу, то у відновленні цих територій повинні зіграти першу роль громадськість та бізнес – відбудовувати багатоповерхівки у містечках, знищених війною, де немає роботи –викидати гроші на вітер. Регіону необхідно запропонувати програму економічного розвитку, щоб люди хотіли їхати туди жити та працювати. Й це вже не шахти та радянські заводи.
Участь бізнесу
Саме участь бізнесу, створення умов для його роботи – запорука відбудови України. Дуже важливо створити прозорі умови для розвитку економіки. Адже сильна економіка критично важлива, аби довести, що демократія може забезпечити вищі стандарти життя й країна далі може існувати без постійних запозичень та забезпечувати власну безпеку. Це потрібно як для релокованого на захід країни бізнесу, так й для тих, хто залишився на півдні та сході. Саме це дозволить Україні не просто відновити будівлі, а побудувати реформовану, демократичну країну.