Які права можуть і не можуть бути обмежені під час воєнного стану

Війна змінює наше життя. Комендантська година, перевірки документів, заборона масових зібрань — усе це стало частиною повсякдення. І багатьом здається, що під час воєнного стану держава може робити все, що вважає за потрібне. Але це не так. Навіть у надзвичайних умовах існують права, які залишаються непорушними.

Що таке воєнний стан і навіщо він потрібен

Воєнний стан — це особливий правовий режим, який вводять, коли існує реальна загроза незалежності, територіальній цілісності або безпеці країни. Його мета — дати державі можливість оперативно реагувати на небезпеку, зберегти контроль над ситуацією та забезпечити захист громадян.

Під час воєнного стану можуть тимчасово обмежуватись окремі права — наприклад, свобода пересування, проведення масових заходів, діяльність деяких організацій або засобів масової інформації. Такі заходи потрібні, щоб гарантувати безпеку, уникнути хаосу і допомогти військовим та державним структурам працювати ефективно.

Але навіть за цих умов права людини не «скасовуються». Вони можуть бути лише тимчасово обмежені — і тільки настільки, наскільки це справді необхідно для безпеки.

Що можна обмежити

Згідно зі статтею 64 Конституції України, під час воєнного або надзвичайного стану можуть тимчасово обмежуватись окремі права і свободи громадян. Серед них:

• Свобода пересування. Наприклад, введення комендантської години, перевірка документів або заборона перебування в окремих районах.

• Свобода мирних зібрань. Тимчасова заборона мітингів, демонстрацій, масових заходів.

• Право на недоторканність житла або майна. В окремих випадках держава може використовувати майно для оборонних потреб із подальшою компенсацією.

• Робота ЗМІ. Держава може регулювати діяльність медіа, щоб уникнути поширення інформації, яка може зашкодити безпеці.

• Трудові права. Можливе залучення до робіт оборонного характеру чи обмеження деяких форм діяльності.

Такі обмеження мають бути законними, пропорційними та тимчасовими. Держава не може вводити нові правила «просто так» або без пояснення мети.

Права, які залишаються з людиною завжди

Навіть під час війни є права, які не можна обмежити ніколи і за жодних умов. Це так звані абсолютні права, гарантовані Конституцією України, Європейською конвенцією з прав людини та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.

Коли держава перевищує повноваження

Важливо пам’ятати, що навіть під час воєнного стану держава не звільняється від відповідальності перед громадянами. Якщо певні обмеження виходять за межі закону або застосовуються вибірково, це вже порушення.

Наприклад, якщо вас затримали без пояснення причин або застосували силу без підстав — це не «військова необхідність», а порушення ваших прав. Такі випадки можуть стати предметом судового розгляду як в Україні, так і в Європейському суді з прав людини.

Держава має обов’язок довести, що будь-яке обмеження було справді необхідним і не перевищувало межі, визначені законом.

Реальні приклади

У практиці трапляються ситуації, коли військовослужбовців карають за відмову виконати незаконний наказ. У таких випадках право на захист діє навіть під час війни. Якщо командир перевищує свої повноваження, він несе відповідальність.

Є випадки, коли адвокати допомагали військовим відстояти свої права, довівши, що дисциплінарні покарання були безпідставними. Це важливо: навіть у Збройних силах діє закон, а не «право сили».

Як захищати себе

1. Знайте свої права. Ознайомтесь із Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини.

2. Фіксуйте порушення. Якщо ваші права обмежили — записуйте дії, імена посадовців, час і місце подій.

3. Звертайтеся по допомогу. Навіть під час війни можна подати скаргу до суду або омбудсмана.

4. Пам’ятайте: правозахисники та юристи працюють. Багато організацій надають безоплатну правову допомогу.

5. 
   

Права людини — це не розкіш мирного часу

Права людини не «скасовуються» разом із миром. Вони існують саме для того, щоб захищати людей у найважчі моменти — коли небезпека, коли страх, коли невизначеність.

Навіть якщо війна триває, життя продовжується — і кожна людина має право на гідність, безпеку та справедливість.

Права, які залишаються з людиною завжди

Навіть у найважчі часи, коли держава запроваджує воєнний стан, існує перелік прав, які не можуть бути обмежені або скасовані ні за яких обставин. Їх називають абсолютними правами. Вони гарантовані Конституцією України, Європейською конвенцією з прав людини та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права.

Передусім це право на життя — держава не має права позбавляти людину життя без рішення суду, навіть у воєнний час.Далі — заборона катувань: ніхто не може бити, принижувати, знущатися чи застосовувати жорстоке поводження.Не може бути і рабства або примусової праці — жодна людина не зобов’язана працювати силоміць під тиском чи погрозами.Зберігається право на справедливий суд, тобто ніхто не може бути покараний без судового рішення, винесеного відповідно до закону.Кожен має право вважатися невинним, доки його вину не доведено в суді — це принцип презумпції невинуватості.Недоторканною залишається гідність людини — навіть під час війни ніхто не має права принижувати, ображати чи ставитись нелюдяно.Так само залишається чинною свобода віросповідання — кожен має право вірити або не вірити, обирати будь-яку релігію або не належати до жодної.І нарешті — право звертатися до суду чи омбудсмана. Навіть у період воєнного стану громадяни можуть подавати скарги, захищати свої права та шукати справедливості законним шляхом.

Ці права — своєрідна «червона лінія», яку не може перейти жодна держава, навіть під час війни. Вони існують не лише на папері — саме їх дотримання робить суспільство людяним, а державу — демократичною.

Підсумок

Воєнний стан дає державі додаткові повноваження, але не безмежні. Влада може обмежити окремі свободи, проте не може порушити базові права, які гарантують гідність і людяність.

Пам’ятаймо: Конституція і міжнародне право діють навіть у найважчі часи.Бо саме повага до прав людини — це те, що відрізняє вільну державу від тієї, проти якої ми боремось.