Як відновлювати старі райони Харкова і чому спочатку варто говорити про стійкість міста

Коли сьогодні їдеш Північною Салтівкою у Харкові, важко не помітити одну деталь. Майже з будь-якої точки видно заколочені вікна. Десь немає балконів. Десь фасади почорніли після обстрілів. Деякі під’їзди виглядають так, ніби люди виїхали вчора і не знають, чи повернуться.

Північна Салтівка стала одним із символів руйнувань під час війни. Але водночас цей район показує ще одну важливу проблему. Це типова радянська забудова. Сірі панельні будинки, які будувалися швидко, часто без великої уваги до архітектури або якості. Такі квартали є у багатьох містах Східної Європи. У Польщі, Чехії, Німеччині, країнах Балтії.

фото- Олександра Щукіна Це спадщина радянського містобудування. Панельні райони, які виглядають майже однаково. Багато бетону. Мало ідентичності. Мінімум громадських просторів. І війна просто оголила ці проблеми.

Сьогодні перед Харковом стоїть складне питання. Що робити з такими районами. Відновлювати їх як було. Чи намагатися будувати щось нове.

Якщо є можливість, звісно, краще думати про модернізацію. Багато країн уже проходили через подібний досвід.

Наприклад, у Німеччині після об’єднання країни значна частина панельних кварталів у Східній Німеччині була реконструйована. Частину будинків демонтували. Частину модернізували. Змінювали планування дворів, додавали зелені зони, створювали нові громадські простори. У Польщі багато панельних кварталів пройшли програму модернізації. Будинки утеплювали, змінювали фасади, покращували двори і інфраструктуру. Райони, які раніше виглядали однаково сірими, стали більш живими і комфортними. У деяких містах Данії та Нідерландів пішли ще далі. Старі квартали перебудовували частково або повністю. Замість монотонної забудови з’являлися змішані райони. Житло, бізнес, громадські простори і зелені зони.

Тобто архітектурна модернізація міст можлива. І вона потрібна.

Але є важливий момент, про який часто забувають, коли говорять про відбудову. Це питання стійкості міста.

Коли обговорюють відбудову, зазвичай говорять про простір. Де буде стояти новий будинок. Як виглядатиме район. Де будуть магазини і торгові центри. Але є дуже просте питання. Чи зможе звичайний мешканець туди зайти і щось купити?

Чи є у людей робота. Чи працює економіка міста. Чи відкривається малий бізнес. За даними Харківської міської ради, у 2025 році у Харкові було зареєстровано понад 127 тисяч фізичних осіб підприємців. З початку року у місті відкрили майже 10 тисяч нових ФОП. Це означає, що економічне життя у місті все ж триває.

Але одночасно є і тривожна тенденція. За 2025 рік у Харківській області припинили діяльність понад 20 тисяч підприємців. Це один із найвищих показників в Україні.

Частина бізнесів закрилася. Частина переїхала в інші регіони. За оцінками аналітиків, тисячі компаній після початку війни релокувалися з Харкова у західні області України або за кордон. Це означає, що економічна основа міста поступово слабшає. І тут стає зрозуміло, що питання відбудови не можна розглядати окремо від питання стійкості.

Стійкість міста це не тільки будинки. Це люди, робота, підприємці, локальна економіка.

Фото: Олександра Щукіна Якщо у місті немає бізнесу і роботи, нові красиві квартали не вирішують проблему. Місто може виглядати сучасно, але залишатися порожнім.

Саме тому, можливо, правильніше спочатку говорити про інше.Не про відбудову.А про стійкість міста.

Про те, як підтримати підприємців. Як повернути бізнес. Як створити умови, щоб люди хотіли залишатися у Харкові і будувати тут своє життя. Бо відновлення міста починається не з фасадів. Воно починається з людей.

Багато експертів з міського розвитку говорять, що панельні райони не обов’язково повністю зносити. Часто їх можна модернізувати і зробити більш комфортними для життя. Наприклад архітектори радять зменшувати щільність забудови. Якщо будинок зруйнований або дуже пошкоджений, на його місці не обов’язково будувати новий такий самий. Частину територій можна віддати під громадські простори, парки або двори.

Ще одна популярна рекомендація стосується перших поверхів будинків. У радянських районах вони майже завжди були житловими. Сьогодні урбаністи пропонують відкривати там кав’ярні, маленькі магазини, майстерні або соціальні простори. Це створює життя на вулиці і підтримує малий бізнес.

Багато аналітиків також говорять про змішану забудову. Це коли у районі з’являється не тільки житло, але й робочі місця. Невеликі офіси, освітні центри, культурні простори. Тоді люди не змушені їхати через усе місто на роботу.

Окремо говорять про транспорт і пішохідні простори. Салтівка будувалася у часи, коли головним був автомобіль і великі дороги. Сучасні підходи радять робити райони більш дружніми для пішоходів. Більше зелені, більше безпечних переходів, більше громадських просторів.

Ще одна важлива ідея це участь громади. У багатьох європейських містах перед реконструкцією великих районів проводять консультації з мешканцями. Людей запитують, що саме їм потрібно. Де має бути парк. Чи потрібен дитячий простір. Чи вистачає магазинів. Бо місто це не тільки архітектура, а спосіб життя людей. Я дуже сподівюсь, що наше місто зараз модернізується не тільки архтектурно але й ментально. Бо залученість громади до прийняття рішень- важливиц аспект будь якого будівництва міст. Спільнота вже показала свою проактивність тоді, коли люди почали об є днуватись навколо тем волонтерства, рятування творин, евакуації та подолання наслідків війни та руйнувань . Важливо , щоб голос всіх груп стейкхолдерів зараз звучав так само голосно та конструктивно. 

Фото- О. Щукіна І тому багато експертів кажуть, що майбутнє таких районів як Салтівка залежить не лише від того, як виглядатимуть будинки. Воно залежить від того, чи зможе район знову стати місцем, де люди хочуть жити, працювати і проводити час люди. 

Зараз, коли навколо Харкова встановлюють антидронові сітки і місто продовжує жити під постійною загрозою обстрілів, мабуть ще зарано говорити про повноцінний економічний розвиток. Перш за все місту потрібно вистояти фізично. Захистити людей, зберегти інфраструктуру, втримати життя у місті. У таких умовах головним стає базова стійкість. Робота комунальних служб. Функціонування транспорту. Підтримка лікарень, шкіл, малого бізнесу. Здатність міста жити навіть під час небезпеки.

Але водночас саме зараз формується фундамент майбутнього. Бо те, як місто вистоїть сьогодні, визначить те, як воно зможе відновлюватися завтра. І якщо громада залишається активною, якщо люди підтримують одне одного, якщо місто не зупиняється навіть під час війни, то саме це і є справжня стійкість. Тому сьогодні Харків тримається. А завтра він буде відновлюватися. І це відновлення обов’язково почнеться з людей, які залишилися у своєму місті або повернулись і не дали йому зникнути. 

Авторка - Олександра Щукіна