Перші три місяці війни продемонстрували важливість третього сектора, та найактивнішої його частини – волонтерів. На 100% до війни не може бути готова жодна державна система. Десятки завдань, які у мирному суспільстві люди можуть вирішити самостійно – переміщення, забезпечення себе продуктами харчування та гігієни, одягом, медицина, турбота про вихованців, дітей, старше покоління – виявляються нездійсненними. У цьому випадку дуже важливою є самоорганізація населення, соціального бізнесу, активістів та просто небайдужих громадян, які за лічені дні змогли скласти необхідні логістичні зв'язки, та перебрати на себе функції держави. І харків’яни впорались з цим завданням на відмінно.
ЗАДАЧА ПЕРША: ЕВАКУАЦІЯ
У Харкові у перші тижні війни сформувались та почали працювати близько півсотні волонтерських та ініціативних груп, благодійних фондів та індивідуальних благодійників й активістів. Частина з них вже мала досвід роботи в громадському секторі, інші – спробували себе вперше. Окрім допомоги військовим, якою зокрема займалися та займаються волонтерські проєкти, які опікуються військовими протягом 8 років війни, знадобилися потужні ресурси для цивільних. По-перше, вивезти тих, хто хотів виїхати. По-друге, нагодувати та обігріти тих, хто не бажав або не міг евакуюватись.
Головну роль в евакуації, безумовно, зіграла Укрзалізниця, саме вона безплатними поїздами вивозила людей на захід України. Але для того, щоб потрапити на поїзд потрібно було ще дістатися вокзалу. Ціни на таксі злетіли в рази, телефони тих водіїв, хто виїжджає в райони, що обстрілюються, передавались з чату в чат. Паралельно з цим у Харкові з'явилися десятки волонтерів, які на своїх авто, ризикуючи життям, вивозили людей на вокзал та в інші регіони. На Холодну гору прибували автобуси та вантажівки, ними вивозили людей до Полтави та громад області. Де своєю чергою їх приймали волонтери на місцях. Фактично евакуація цивільного населення Харкова багато в чому успішно пройшла завдяки саме таким волонтерам-перевізникам, багато імен яких залишилися невідомими для загалу. Частина об'єдналися в групи та чати на кшталт водители-волонтери. Але частина ініціативних груп виросла у великі команди – такі як Rescue NOW UA та Харків.SOS, які врятували тисячі людей, та не обмежились лише евакуацією. На них і перевезення гуманітарних вантажів, і постачання ліків, й інших необхідних товарів, все до допомоги навіть тваринам.
Найскладнішим завданням, за яке бралися не всі, була евакуація маломобільних громадян. Жах, з якими зіткнулися ці родини вкрай складно описати, адже люди з інвалідністю, лежачі мешканці міста не могли самостійно та навіть з допомогою близьких спуститися у бомбосховища – ліфти у багатоповерхівках були вимкнені у перші дні війни. Хворі люди та їхні рідні стали заручниками війни, просто залишалися у квартирах та грали у смертельну рулетку «прилетить-не прилетить».
У цей час саме окремі волонтери, такі як Даніель Солодчик, моментами за допомогою рятувальників, взяли на себе логістику людей з інвалідністю.
Часткова евакуація міста-мільйонника – це успішний досвід перших днів війни, коли без серйозного втручання держави та місцевого самоврядування було вирішено завдання з порятунку людей.
ЗАДАЧА ДРУГА: ДОПОМОГТИ ТИМ, ХТО ЛИШИВСЯ
За перший місяць з Харкова виїхали декілька тисяч людей. За різними оцінками, зокрема мерії, у місті залишилось від третини до половини населення, а це понад півмільйона людей. Їх потрібно було вберегти, нагодувати, надати ліки та засоби гігієни, якісь теплі речі, ковдри, зберегти можливість існувати в будинках, якщо вони не пошкоджені вибухами, або переховуватись у підвалах, метро.
У цьому випадку героїчно спрацювало місцеве самоврядування Харкова та комунальники, які під обстрілами лагодили комунікації, вивозили сміття, організували функціонування підземного міста у метро. Але без волонтерів всю цю роботу неможливо було витягнути.
У розподіленні гуманітарної допомоги велику роль зіграв відповідальний бізнес – «Нова Пошта» надала свої машини, склади та відділення для сортування та роздачі гуманітарної допомоги. Окрім цієї допомоги, яка йшла й через військову адміністрацію, великі волонтерські організації, такі як «Станція Харків», БФ «Харків з тобою», «Проліска» та багато інших доставляли продукти, ліки та необхідні речі в Харків власноруч. Час від часу здавалось, що волонтери здатні за декілька годин дістати та привезти у Харків чорта. Або, наприклад, механізм для рятування людей з-під завалів для обласного ДСНС.
Активно мобілізувалась харківська молодь, зокрема ініціативи, які існували при місцевому самоврядування. Молодіжна рада, громадська організація «Спільнота небайдужих «Дія», волонтерські організації «Kharkiv Mir» та «Volunteers_Kharkiv_Svit_Energy» не лише роздавали продукти, засоби гігієни, товари для дітей, а й у прямому сенсі слова годували – знайшли спосіб організувати доставку харчів. Зокрема в метро.
Люди в метро – це окрема харківська тема, с першого дня війни у підземці мешкали десятки тисяч людей, які тижнями не бачили світла. У частини з них квартири були зруйновані обстрілами, інші переховувались від вибухів. Людей потрібно було не лише нагодувати та обігріти, а й лікувати й соціалізувати. Для цього у метро чергували медики-волонтери, зокрема з міських поліклінік, «Червоного Хреста», психологи, приходили аніматори з Парку Горького, Театру Ляльок. Волонтери знову ж таки Гуманітарної місії "Проліска" з Фондом "Професійний розвиток Харкова" привезли дитячі іграшки та набори для творчості для облаштування куточків творчості у метро.
У метро працювало чимало волонтерів-одинаків. Хтось, як художники Арсеній Полях та Ольга Компанієць, вчив людей малювати, хтось, як Вікторія Петрухіна, намагався організовувати цікаві та потрібні заходи – від пошуку ліків, реалізації ідей звозити людей додому покупатися до організації у підземці барбершопів.
Колосальну роботу у метро та Харкові взагалі проводили відомі музиканти та діячі культури – «Слобожанський оркестр», Святослав Вакарчук, Сергій Жадан, Василь Рябко, Борис Севастьянов, Гамлет Зінківський, ціле волонтерьке об’єдання мітців “Культурний шок”, та багато-багато інших. І вони не лише підіймали дух харків’ян, а й допомагали зібрати чималі гроші та домовлялись про постачання необхідних речей, продуктів, ліків.
Фонд «4.5.0 Харків’яни разом» з Наталією Поповою охопив великий фронт робіт, сконцентрувавшись не лише на продуктах та речах, а й ліках та медичній допомозі. Адже команда мала чималий досвід волонтерської допомоги під час епідемії ковід.
ЗАДАЧА ТРЕТЯ: НЕ ЗАГИНУТИ ВІД ХВОРОБ, А НЕ ВІД СНАРЯДІВ
Як дістати ліки, в місті, в яке нічого не везуть і з якого всі їдуть? Мова йде не про звичайні спазмолітики, або кровоспинні, які потрібні на фронті (волонтери, які допомагають військовим, це окремий матеріал), а про ліки, від постійного прийому яких залежить якість здоров’я та життя людей.
Левову частку роботи щодо забезпечення лікарень та окремих громадян взяли на себе все ті ж потужні організації, які займались пошуком та доставкою продуктів та товарів у Харків. А це титанічна справа, адже потрібно не лише знайти продукти, ліки – знайти гроші, щоб їх викупити та привезти. Адже йдеться не про затверджені бюджети, люди віддавали не лише власні сили, а й власні гроші.
Крім цього, до забезпечення ліками долучився БФ «Пацієнти України», які є однією з найпотужніших пацієнтських організацій в Україні.
Чи не найгостріше питання виникло через відсутність ліків для хворих на діабет та тих, хто має проблеми зі щитоподібною залозою. У перші дні, чи навіть тижні війни працювало дуже мало аптек, не у всіх районах. Частина постачальників не змогла возити ліки. Попри те, що частина фармацевтичного бізнесу сама стала частиною волонтерської родини, а деякі працювали з ризиком для життя (троє провізорів мережі 911 на Харківщині стали жертвами обстрілів) частини ліків в аптеках не було.
Доставку ліків хворим на діабет організувала пацієнтська організація Діа-Дзен, які робили як адресні безплатні доставки, так і вели роз'яснювальну роботу, де і як отримати ліки під час евакуації.
Не менше критична ситуація на початку війни склалась з препаратами L-тироксин, еутирокс та інші гормональні ліки, які потрібно людям щоденно. Різні лікарі та волонтери, такі як Катерина Мішеніна, Інна Роменська, Вікторія Петрухіна, доставляли їх безплатно в Харків та розповсюджували серед тих, хто їх потребував.
Значна кількість ліків, зокрема для хворих на гіпертонію, потрапила до харківських хворих через БФ «Благо», які допомагали й своїй цільовій аудиторії – ВІЛ-позитивним, а також комплектаціями ліками сільських амбулаторій та фельдшерських пунктів, особливо тих, де з’явилися внутрішні переселенці.
Пацієнтам психоневрологічних диспансерів, місць несвободи та наркозалежним взявся допомогти ліками та продуктами БФ «Парус» разом з представником Уповноваженого ВР України з прав людини в східних областях та партнерами з медцентрів.
Але нерідко пошуком та доставкою ліків займалися люди далекі від медицини, волонтери та навіть комунальники, які взяли на себе найскладнішу частину роботи – довезти допомогу тим, хто дійсно її потребує.
ЗАДАЧА ЧЕТВЕРТА: ДОБРАТИСЬ ТУДИ, КУДИ МАЙЖЕ НЕМОЖЛИВО
Після перших днів війни стало зрозуміло: замало направити гуманітарну до Харкова або іншого міста, потрібно її ще надати тим, хто дійсно потребує й те, що дійсно потребує. Велика кількість круп, олія, м’ясо, але як їх готувати та зберігати у харківських підвалах?
Навіть великі волонтерські об'єднання зіткнулися з нестачею людського ресурсу, адже відвезти одну посилку на ту ж Північну Салтівку – це робота на півдня, якщо перечікувати обстріли, у передмістя – теж довго. Саме в цей час на допомогу приходить велика кількість активістів й тих, хто до війни не вважав себе активістами, хто береться за цю роботу. Не завжди було легко добратись, знайти необхідні продукти – адже не у всіх була можливість готувати, – комусь було потрібно дитяче харчування, особливі ліки, яких не було в аптеках та на складах, потрібні були каремати та ліхтарики для підвалів, павербанки, щоб зв’язатись з рідними, адже через брак електрики зарядити телефони не було де, – все це за особистими потребами формували та формують волонтери, які займаються адресною доставкою. Займаються безкоштовно. Витрачаючи й свої гроші та свої сили, саме тому, іноді вкрай засмучували ситуації, коли на місці виявлялось, що про доставку просили здорові чоловіки, які мають автівки та гроші, з’їздити у магазин, але переховуються від мобілізації, або жіночки з новим манікюром, які переплутали волонтерів з платними кур’єрами.
Попри це, тих, кому дійсно була потрібна допомога й хто є вдячним, значно більше. Тому такі волонтери та волонтерські групи як Допомога Харків Максима Іванова, команда Павла Федосенко та Алли Ройблат, команда Юрія Сапронова, команда Смарт Медіа, Троянда, Гуманітарний штаб, Гуманітарний центр Харківщини, ХарьковПрайд (вони допомагали вразливим категоріям, жінкам грошима) Люди для людей, команда форуму Північної Салтівки та багато інших, хто допомагає людям у Харкові та громадах, особливо окупованих громадах, взялись і за адресну доставку.
Особлива місія, у тих, хто виїжджав допомагати не заради людей, а заради чотирилапих, які залишились під обстрілами. Когось покинули господарі, десь власники благали допомогти вивезти, десь – загинули. «Порятунок тварин Харків», Настя Климнюк – це ті, хто рятували собак і кішок у Харкові, хто рятує досі, і їм дуже потрібна допомога з кормами.
Всіх, хто став волонтерами, просто складно перелічити. Вони продовжують допомагати людям. З часом хтось додає нові маршрути, як Артем Фісун, який зміг пробитися навіть у Сєвєродонецьк, хтось як Павло Федосенко разом зі своєю піцерією почав випікати домашній хліб, а ще за допомогою іноземних донатів доставляє лікарям, рятувальникам, дітям та пожежникам піцу: добрі емоції – це теж запорука перемоги. А хтось додав нові завдання – відновлення Харкова.
ЗАДАЧА П’ЯТА: ВІДНОВИТИ ТА ВІДБУДУВАТИ
У Харкові наразі так чи інакше пошкоджена третина житлового фонду, адмінбудівель. Найтяжчу роботу взяли на себе комунальники, рятувальники, які працювали навіть при обстрілах.
Але допомоги у прибиранні руйнувань може кожний. При міськраді була створена ініціатива «Відновим Харків разом» до якої кожен може долучитися. Усі, хто бажає допомогти відновлювати рідне місто, може записатися, перейшовши за одним з двох посилань: https://cutt.ly/QAICUV7 (гугл-форма) та https://renovate-kharkiv.com/ (сайт). Після цього з вами зв'яжеться координатор.
Волонтери допомагають комунальникам розбирати завали, прибирати сміття, ремонтувати будинки та майданчики.
У мерії зазначили, що про ініціативу оголосили 9 березня, а через 10 днів її вже почали реалізовувати. За цей час роботи провели на 128 локаціях загальною площею понад 64 га, зібрали і вивезли близько 2,9 тис. куб. м сміття. У прибиранні було залучено близько 1,4 тис. волонтерів і 87 одиниць спецтехніки.
Крім цього, у місті створені приватні ініціативи, як, наприклад, чат ХарківБудДопомога, через який можна знайти волонтерів та майстрів, які допоможуть з ремонтом пошкодженого житла, наприклад з розбитими вікнами.
Стати волонтером легко, попросити про допомогу можна. Навіть волонтери звертаються до волонтерів – як інакше? У Харкові навіть існує приказка “Хто наразі не волонтер?”. Це єднання людських ініціатив не лише запорука перемоги та демонстрація людяності, нашого іншого від орків світосприйняття, це основа демократичного суспільства, на якому буде відбудована Нова Україна.
Будь, як ми – будь волонтером!
Хочеш приєднатись або попросити про допомогу – натискай на посилання на таблицю!
P.S. Ми умисно не писали про велику кількість волонтерів, які допомагають армії, наразі ці люди ризикують, доставляють вантажі на фронт та шукають унікальні речі. Безумовно, ми надамо їм шану.
