Чи не зникне свобода слова під час війни в Україні?

Ми живемо у час, коли кожне слово може мати наслідки. Коли надмірна відвертість здатна коштувати життів, а замовчування — руйнує довіру. І саме тому питання свободи слова під час війни сьогодні звучить особливо гостро.

Україна воює не лише за територію. Ми боремося за право бути країною, де можна думати, говорити і ставити запитання. За країну, у якій журналістика — це не лише ремесло, а й спосіб залишатися вільними людьми.

Так, війна неминуче звужує поле свободи слова. Це світовий досвід. Є теми, про які не можна говорити публічно, є інформація, яка справедливо вважається військовою таємницею. Є речі, які мають залишатися поза ефіром, щоб не підставити наших військових і не допомогти ворогу.

Але разом із цим є інша загроза: коли мовчання починає виправдовувати будь-які рішення влади. Коли страх здатися “зрадником” паралізує журналіста. Коли критичні запитання оголошують підривною діяльністю. Коли “заради єдності” ми перестаємо називати речі своїми іменами.

Чи ризикує свобода слова зникнути? Так, якщо ми перестанемо її захищати. Якщо самі вирішимо, що нам зручніше жити в інформаційному коконі без критики й без правди.

Але сьогодні, коли читаєш матеріали українських медіа — розслідування про корупцію в тилу, репортажі з фронту, інтерв’ю з людьми, які пережили окупацію — розумієш: свобода слова ще тримається. Бо її тримають люди, які не бояться писати. Не бояться питати. Не бояться нагадувати, що журналістика — це не пропаганда і не сервіс похвали, а захист суспільного інтересу.

Війна робить нас більш чутливими до правди. Ми гостріше відчуваємо, де маніпуляція, а де чесна робота. Ми цінуємо тих, хто пояснює складне, бере відповідальність за слова і не зраджує професії.

Наша свобода слова — це частина нашої гідності. Її легко втратити. І дуже важко повернути. Саме тому навіть у часи найбільших викликів ми маємо берегти цей простір — простір питань, дискусій і свободи. Бо якщо ми його втратимо, нам буде вже байдуже, яку правду ми здобули зброєю, якщо не зможемо називати її своїм голосом.