Довоєнні принципи реформування
Освітня реформа повинна була запроваджуватися поступово. Головним аргументом реформаторів було те, що «неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятиліть». Зміни були прописані для кожного напряму окремо.
Для дошкільної освіти були проголошені принципи якості, доступності та наступності. Було створено більш прозорі електронні черги, нові правила зарахування дітей. Щодо матеріального стану садочків, побудови нових груп, наявності дидактичного матеріалу, то все це напряму залежало від платоспроможності та батьків, тому говорити про створення новаторського та сучасного простору не завжди виходило. До того ж престиж професії виховательки, фінансове забезпечення залишається низьким, тому основу педагогічних колективів складають люди, які ще працюють за радянськими традиціями.
Особлива тема — інклюзія. Реформа освіти декларує створення умов та навчання дітей з особливими потребами у звичайних закладах освіти. На практиці найчастіше для цього були виділені окремі заклади, групи, класи, й діти з інвалідністю все одно залишалися в резервації.
Реформа нової української школи, яка повинна була тривати до 2027 року, зіткнулася з тими ж проблемами — нестача фінансів для матеріального реформування шкіл та престиж професії вчителя. Принципи НУШ відповідають сучасним принципам освіти. Визначається, що учні не просто будуть набувати знань, а вчитимуться використовувати їх на практиці й опановуватимуть навички. Для НУШ створено новий Стандарт освіти і нові програми. Це презумпція талановитості дитини, забезпечення рівного доступу до освіти, заборона будь-яких форм дискримінації.
Цінність дитинства
Радість пізнання
Розвиток особистості
Здоров’я
Безпека
Але масово втілити їх поки не вдалося. Як і провести реформу старшої школи, де планувалися найбільш очевидні зміни: збільшення терміну навчання до 12 років, де старша школа останні три роки, та право обирати профіль навчання. Реформа передбачає, що в 10-12 класі учні зможуть навчатися або в академічному ліцеї, самостійно обравши предмети певного профілю, або у професійному ліцеї, де учень водночас зможе здобути повну загальну середню освіту та певну професію. Учні з сіл та невеликих містечок зможуть обирати академічний або професійний ліцей і навчатимуться на рівні з іншими дітьми з великих міст. Звичайно, що для цього потрібно забезпечити підвезення учнів, аби діти з сіл, селищ і містечок могли доїжджати до ліцею, який вони обрали, за необхідності створити пансіони для проживання і харчування учнів, які доїжджатимуть з інших місцевостей. Таким чином, на думку реформаторів, можна було б уникнути нерівності та перенавантаження в освіті. Але життя внесло свої корективи.
Пандемія COVID-19 та значення онлайн-освіти
Пандемія COVID-19 продемонструвала, що зосередженість реформаторів на офлайн-освіті, створенні обласних центрів навчання для старшої школи не є єдиним шляхом. Й онлайн освіта може бути повноцінним способом отримання знань. Не лише в умовах пандемії, а і як право вибору учня.
Щоправда, виявилося, що українські школи та виші не готові до масового втілення онлайн-освіти. Питання тут не лише в наявності якісного інтернету, гаджетів. Онлайн-викладання визначає інші принципи подання матеріалу, утримання уваги учнів. Опанували це не всі, частково вчителі обмежились пересиланням завдань у месенджерах, що, безумовно, вплинуло на якість освіти.
Але досвід тих, хто зумів перебудувати свою роботу, став неоціненним під час більшого випробування — повномасштабної війни.
Війна: онлайн-освіта. Безпека. Освіта для дорослих
Повномасштабна війна внесла більш радикальні корективи. На перший план вийшла безпека. Діти на окупованих територіях опинились без доступу і до онлайн-освіти — навіть за наявності світла та інтернету це стало небезпечно через каральні дії росіян. Ті, хто залишився поблизу зони бойових, мали змогу доєднатися до онлайн-освіти лише за умов наявності технічної можливості.
За даними МОН на кінець 2022 року з майже 4 млн учнів дистанційним навчанням охоплено 2,175 млн грн. На змішаній формі навчання — 953 тисячі школярів, на очній — 847 тисяч. Освітній процес налагоджено у 12923 українських школах. Ще майже пів мільйона школярів навчаються за кордоном.
Пріоритетом стала побудова бомбосховищ та укриттів при закладах освіти. Це те що до 2022 року ніяк не розглядалося у межах реформи. Але наразі в МОН визнають, це питання залишиться актуальним навіть після перемоги України.
«Сусіда ми не змінимо, і навіть в цьому контексті ми повинні розуміти, що навіть в тих областях, що межують з територією бойових дій, повинні розвиватися не тільки оборонна стратегія, це майбутнє, це діти», — вважає міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет.
Другим питанням, яке легко зрушилося з місця, стало питання відмови від викладання російської мови навіть у східних регіонах. Як виявилося, «російськомовність лівобережжя» це не питання історичної потреби, а насильницької русифікації, якої час позбутися.
Тут у пригоді став досвід деяких західних регіонів, наприклад Хмельницького міського департаменту освіти та науки, де відмовились від російської мови ще декілька років тому та нічого не втратили. Більше того, патріотична та національна орієнтованість програм стала потребою часу, на яку легко відгукнулися батьки, діти й вчителі.
Ще однією потребою сьогодення стала освіта для дорослих. Довгий час вона асоціювалася з чимось на кшталт забаганок для пенсіонерів та хобі-курсів. Але переміщення великої кількості внутрішніх переселенців, бажання та потреба людей змінювати професії та опановувати нові вміння довели, що освіта для дорослих це саме те, чого потребує суспільство. Під час зустрічей «Смарт Медіа» в громадах ця тема жваво обговорювалася й комунікація між суспільством та державою дала результат. 12 січня 2023 року Верховна Рада у першому читанні ухвалила проєкт Закону України «Про освіту дорослих»
«Зараз такі трансформації і в світі, і в країні зокрема, ми змушені всі емігрувати, змінювати свою діяльність, ми змушені опановувати нові професії та спеціальності. Це дуже важлива частина нашого життя», — підбила підсумки Олена Лук’янова, переселенка з Сєверодонецьку та учасниця дискусій «Смарт Медіа», у минулому експертка Центру зайнятості саме з питань перенавчання дорослих.
Вимоги нового часу: інклюзія, адаптування навчання до більш сучасного
Але якісне навчання — це не лише національна орієнтація, а й сучасні знання. Більш ніж півмільйона українських дітей виїхали через повномасштабну війну в Україні й зараз навчаються у школах Німеччини, Польщі, Чехії, країн Скандинавії та Балтії, США та Канади тощо. Їхні батьки та викладачі, які опинилися за кордоном, виділяють конкретні аспекти освіти, які потрібно запозичити Україні:
Виховання особистості та індивідуальна увага та повага до дитини, забезпечення її комфортного, в першу чергу, психологічно, перебування у школі або садочку. Багато батьків розповідають, що за кордоном діти полюбили ходити до школи, адже окрім нарікань за помилки, там достатньо уваги приділяють досягненням та просто розмовам «за життя», що мотивує.
Реальна інклюзія. За кордоном дитину з особливими потребами та ментальними особливостями інтегрують у будь-який клас, а не створюють класи-резервації. Особливим діткам допомагають дорослі помічники, а вони самі допомагають формувати серед однолітків реальну толерантність та взаємоповагу.
Відмова від «зубріння» великої кількості інформації, а надання прикладних знань, розуміння фінансових та соціальних процесів, прикладне розуміння фізики та природознавчих, інженерних наук, знання мов. За кордоном активно застосовуються «перехресні» знання — теми екології у фізиці, використання соцмереж для навчання класичної літератури. При цьому дитина не перенавантажена уроками та домашніми завданнями.
Сучасні університети як запорука розвитку науки
Останній, та не менш важливий етап освітньої реформи в Україні — реформа вищої школи та науки. Чинна державна політика спрямована на розширення автономії закладів вищої освіти, впровадження прозорих та справедливих умов доступу до якісної вищої освіти та підвищення вступних вимог для абітурієнтів та акредитації вишів.
Якісні українські університети (конкурентоздатні на міжнародній арені) можуть з’явитися лише за умови створення реального репутаційного капіталу, — впевнені реформатори.
Тож перед українськими університетами стоїть велике завдання. З одного боку відновити те, що зруйновано війною. Це й будівлі, й матеріальні бази, й соціальні зв’язки та педагогічні колективи. Та побудувати нове.
Сотні тисяч українських студентів та абітурієнтів побачили життя університетів за кордоном, якість освіти, наукову базу. Десятки тисяч мають можливість вступу та навіть безкоштовного навчання, з можливістю працювати за кордоном. Щоб не було відтоку «мізків», якість українських вишів повинна бути конкурентоспроможна з європейською, закладів вищої освіти потрібно менше, але викладання та оснащення повинні бути такими, аби приватні та державні компанії стояли в черзі за їхніми випускниками. Таке завдання ставить наразі Президент.
Публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з Міжнародного Розвитку (USAID). ГО “СМАРТ МЕДІА” відповідальна за зміст публікації, але він не обов'язково відображає погляди USAID або Уряду США.
Comments